Печиборщ В’ячеслав Петрович

ПЕЧИБОРЩ В’ячеслав Петрович,
22.10.1953 року народження, доктор медичних наук (2016), професор (2021),
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2020),
«Заслужений працівник охорони здоров’я України» (2006),
«Заслужений лікар АР Крим» (2006),
відмінник охорони здоров’я СРСР (1986),
лікар вищої категорії з організації та управління охороною здоров’я.
Полковник медичної служби у відставці.

Професійна освіта

• Уманський медичний коледж (1973) — фельдшер.

• 4 курси Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1973).

• Куйбишевський військово-медичний факультет — лікувально-профілактична справа (1981).

• Ленінградська військово-медична академія, командне відділення факультету керівного складу медичної служби Збройних сил — організація медичного забезпечення Сухопутних військ (1989).

Професійна діяльність

• 03.1973 – 05.1973 рр. — фельдшер станції екстреної медичної допомоги Тальнівського району Черкаської області.

• 05.1973 – 05.1975 рр. — строкова служба фельдшером окремої військової частини ВПС Київського військового округу.

• 1975 – 1981 рр. — студент Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, слухач Військово-медичного факультету при Куйбишевському медичному інституті імені Д.І. Ульянова.

• 08.1981 – 08.1987 рр. — проходив службу на офіцерських посадах у військах Північно-Кавказького військового округу; з посади старшого офіцера медичної служби округу вступив до Ленінградської військово-медичної академії.

• 08.1987 – 06.1989 рр. — слухач командного відділення факультету керівного складу медичної служби Збройних сил — організація медичного забезпечення Сухопутних військ Ленінградської ВМедА імені С.М. Кірова.

• 08.1989 – 08.1992 рр. — служба у військах Закавказького військового округу на посадах начальника медичної служби 75-ї мотострілецької дивізії, начальника організаційно-планового та бойової підготовки відділу медичної служби округу, начальника медичної служби 4-ї загальновійськової армії.

• 08.1992 – 11.1994 рр. — старший викладач військової кафедри Київського медичного університету імені О.О. Богомольця, заступник начальника військово-медичного відділення при цьому ж університеті.

• 11.1994 – 11.1999 рр. — заступник начальника організаційно-планового управління — начальник організаційно-планового відділу Головного військово-медичного управління МО України.

• 12.1999 – 06.2004 рр. — начальник Військово-медичного управління Південного оперативного командування.

• 06.2004 – 04.2005 рр. — заступник начальника Української військово-медичної академії.

• 05.2005 – 08.2007 рр. — заступник директора Департаменту охорони здоров’я МО України.

• 2007 – 08.2009 рр. — начальник відділу курортів і рекреаційної сфери Державної служби туризму і курортів Міністерства культури і туризму України.

• 08.2009 – 12.2011 рр. — заступник директора лікувально-профілактичного департаменту Міністерства охорони здоров’я України.

• 03 – 09.2012 р. — доцент кафедри медицини праці, психофізіології та медичної екології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

• 09.2012 – 10.2013 рр. — провідний науковий співробітник наукового відділу організації медичного забезпечення Науково-дослідного інституту проблем військової медицини.

• 09.2013 – 01.2020 рр. — завідувач відділу наукового супроводу організації та управління медичною допомогою при надзвичайних ситуаціях ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України».

• З 01.2020 р. — завідувач відділу науково-організаційної роботи та інформації ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України».

• З 07.2022 р. — учений секретар ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України».

Досягнення

Заслужений працівник охорони здоров’я України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за видатні наукові роботи з оптимізації діяльності державної служби медицини катастроф у мирний та воєнний час, а також за цикл робіт «Медицина катастроф в умовах бойових дій».

Започаткував та став ідеологом теоретико-методологічного обґрунтування і практичного впровадження заходів розвитку медицини катастроф та її взаємодії із Силами оборони в умовах повномасштабної війни. Особливу увагу приділив оптимізації взаємодії підрозділів Медичних сил Збройних сил України із закладами державної системи охорони здоров’я в Єдиному медичному просторі, що відображено у методичних рекомендаціях.

В умовах війни, з урахуванням застосування окупантами хімічної зброї та запалювальних речовин, особливо актуальними є напрацювання щодо посилення медичного захисту військ і населення. У методичних рекомендаціях висвітлено заходи оптимізації захисту від наслідків застосування зброї масового ураження, зокрема в рекомендаціях «Основні засади медичного захисту в екологічній війні».

Значну увагу приділено соціально-психологічним проблемам захисників України та їх психологічній реабілітації. Підготовлено та впроваджено методичні рекомендації «Коронавірусна інфекція: алгоритм дій», що містять загальні профілактичні заходи щодо запобігання інфікуванню COVID-19.

З метою впровадження інновацій у домедичній та невідкладній допомозі пораненим на полі бою розроблено рекомендації «Безпілотні літальні апарати — інновація у медичному забезпеченні Збройних сил у Вітчизняній війні та в процесі ліквідації її наслідків», із застосуванням штучного інтелекту та телемедицини.

Підготовлено та впроваджено у викладацьку діяльність Української військово-медичної академії керівництво «Військова екологія» та методичні рекомендації з підготовки фахівців превентивної медицини для зони бойових дій.

Науковий доробок налічує 198 наукових і науково-методичних праць, зокрема: 10 методичних рекомендацій, 4 монографії, 3 підручники/керівництва, 8 навчально-методичних посібників, 3 НДР, 170 наукових статей і тез доповідей.

Поєднує наукову діяльність із активною громадською роботою. Є членом спеціалізованої вченої ради Української військово-медичної академії, заступником голови ветеранської організації академії. У 2012–2016 роках входив до складу редакційної колегії фахового журналу «Екстрена медицина: від науки до практики».

Державні нагороди

Нагороджений медаллю «За бездоганну службу» ІІІ ступеня, відзнакою «Захиснику Вітчизни», відомчими нагородами Міністерства оборони України «Знак пошани» та іншими (усього — 15).

За наукові досягнення відзначений грамотою Президії НАН України, відзнакою Президії НАН «За професійні здобутки», відзнакою Міністра внутрішніх справ України «За розвиток науки, техніки та освіти» І ступеня, а також відзнакою начальника Української військово-медичної академії «За заслуги».