Центральний вивих стегна та переломи тазового кільця: етапна стабілізація з ранньою активізацією пацієнта

У відділенні ортопедії ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» проведено лікування 71-річного пацієнта з тяжкою поєднаною травмою – центральним вивихом стегна та переломами тазового кільця.

З огляду на високу енергію ушкодження, нестабільність тазового кільця та супутній соматичний стан пацієнта було обрано сучасну стратегію етапної стабілізації із застосуванням стрижневого апарата зовнішньої фіксації як остаточного методу лікування.

Суть проблеми

Центральний вивих стегна — це складне ушкодження, при якому головка стегнової кістки зміщується медіально в порожнину таза внаслідок імпресійного перелому дна вертлюгової западини.

Поєднання з переломами тазового кільця супроводжується:
порушенням стабільності таза;
ризиком внутрішньотазової кровотечі;
значним больовим синдромом;
високою ймовірністю системних ускладнень у пацієнтів старшого віку.

Згідно з сучасними рекомендаціями AO Trauma та принципами Damage Control Orthopedics, у пацієнтів із підвищеним соматичним ризиком пріоритетом є швидка стабілізація з мінімальним операційним навантаженням.

Обґрунтування тактики лікування

Пацієнт мав супутню кардіоваскулярну та метаболічну патологію, що підвищувало ризик тривалої відкритої реконструктивної операції.

З огляду на це було прийнято рішення виконати зовнішню стабілізацію тазового кільця.

Метод зовнішньої фіксації дозволяє:
зменшити об’єм таза та стабілізувати переломи;
відновити осьові співвідношення;
знизити інтраопераційний ризик;
мінімізувати крововтрату;
скоротити тривалість анестезії.

У даному випадку зовнішня фіксація стала не тимчасовим етапом, а остаточним методом лікування, що забезпечив достатню стабільність для функціонального відновлення.

Хірургічний етап

Під час операції було виконано накладання стрижневого апарата зовнішньої фіксації таза з досягненням стабілізації переднього відділу тазового кільця.

Стабілізація дозволила:
частково репонувати головку стегнової кістки;
відновити центр обертання кульшового суглоба;
зменшити компресію у зоні вертлюгової западини;
купірувати больовий синдром.

Контрольні рентгенограми підтвердили відновлення анатомічних співвідношень та стабільність конструкції.

Переваги обраної методики

Згідно з сучасними клінічними дослідженнями, зовнішня фіксація при нестабільних переломах таза у пацієнтів старшої вікової групи дозволяє:
знизити частоту системних ускладнень;
мінімізувати ризик післяопераційної декомпенсації;
забезпечити можливість ранньої вертикалізації;
скоротити тривалість госпіталізації;
зменшити ризик тромбоемболічних ускладнень та пневмоній.

Рання активізація та реабілітація

Однією з ключових переваг обраної тактики стала можливість ранньої активізації пацієнта.

У ранньому післяопераційному періоді розпочато:

• ізометричні вправи для м’язів нижніх кінцівок;
• профілактику контрактур;
• антикоагулянтну терапію;
• поступове дозоване навантаження.

Рання мобілізація сприяла стабілізації загальносоматичного стану, зниженню ризику ускладнень та покращенню функціонального прогнозу.

Клінічний результат

На контрольних знімках відзначається стабільність тазового кільця та задовільне положення кульшового суглоба.

Пацієнт демонструє:
значне зменшення больового синдрому;
відновлення опороздатності кінцівки;
покращення переносимості навантаження;
позитивну загальносоматичну динаміку.

Коментар фахівців

«Індивідуалізація тактики лікування при складних травмах таза є ключовим фактором успіху. У пацієнтів старшого віку мінімально інвазивна стабілізація часто є більш безпечною та функціонально виправданою, ніж агресивна реконструкція», — зазначили фахівці відділення ортопедії.

Перспективи

У відділенні активно впроваджуються сучасні підходи до лікування травм таза, зокрема:
етапна стабілізація відповідно до принципів Damage Control;
поєднання зовнішньої та внутрішньої фіксації;
застосування 3D-планування при складних переломах вертлюгової западини;
розробка індивідуальних реабілітаційних програм для пацієнтів старшого віку.

Цей випадок демонструє, що науково обґрунтована, пацієнтоорієнтована тактика дозволяє досягти стабільного функціонального результату навіть при тяжких комбінованих ушкодженнях таза.