Одномоментне ендопротезування кульшового та колінного суглобів при тяжкому дегенеративно-посттравматичному ураженні нижньої кінцівки

Суть проблеми
Поєднання тяжкого коксартрозу та посттравматичного гонартрозу створює критичне порушення біомеханіки всієї нижньої кінцівки.
У пацієнтки відзначалися:
– виражений больовий синдром;
– значне обмеження рухів у кульшовому та колінному суглобах;
– нестабільність коліна;
– порушення осі кінцівки;
– прогресуюче зниження опороздатності;
– суттєве обмеження повсякденної активності.
Додатковими факторами ризику були морбідне ожиріння та хронічна перевантаженість суглобів, що прискорювали дегенеративні зміни та ускладнювали реконструктивне лікування. За наявності комбінованої нестабільності колінного суглоба та дефіциту зв’язкового апарату стандартне ендопротезування коліна не забезпечувало б достатньої стабільності.

Обґрунтування тактики лікування
З огляду на багаторівневе ураження кінцівки було прийнято рішення про одномоментне хірургічне відновлення кульшового та колінного суглобів.
Така тактика дозволила:
– одночасно відновити вісь нижньої кінцівки;
– усунути джерела хронічного болю;
– забезпечити правильний баланс навантаження;
– уникнути повторних госпіталізацій та анестезій;
– скоротити загальний період реабілітації.
Для кульшового суглоба обрано безцементну фіксацію компонентів, що забезпечує надійну первинну стабільність та сприяє біологічній остеоінтеграції.
Для колінного суглоба використано шарнірну систему Hinge, оскільки виражена нестабільність та пошкодження медіальної колатеральної зв’язки потребували високого рівня механічної стабілізації.

Хірургічний етап
Під час оперативного втручання послідовно виконано:
– безцементне ендопротезування правого кульшового суглоба;
– корекцію осі нижньої кінцівки;
– тотальне ендопротезування правого колінного суглоба системою Hinge.

Особливу увагу приділено:
– відновленню довжини кінцівки;
– правильному балансу м’яких тканин;
– стабілізації колінного суглоба;
– досягненню коректної механічної осі.
Контрольні рентгенограми підтвердили правильне положення компонентів ендопротезів та відновлення анатомічних співвідношень.

Переваги обраної методики
Одномоментне ендопротезування двох великих суглобів у ретельно відібраних пацієнтів дозволяє:
– досягти швидшого функціонального відновлення;
– скоротити сумарний період непрацездатності;
– уникнути повторного операційного стресу;
– покращити біомеханіку ходи;
– зменшити тривалість загальної реабілітації.

Використання системи Hinge забезпечує:
– високу стабільність колінного суглоба;
– компенсацію дефіциту зв’язкового апарату;
– можливість раннього навантаження;
– надійний функціональний результат при складних деформаціях.

Рання активізація та реабілітація
У ранньому післяопераційному періоді розпочато:
– профілактику тромбоемболічних ускладнень;
– дихальну та судинну терапію;
– ізометричні вправи;
– вертикалізацію пацієнтки;
– поступове дозоване навантаження на кінцівку.
Рання мобілізація мала особливе значення з огляду на високий індекс маси тіла та ризики гіподинамічних ускладнень.

Комплексна реабілітація була спрямована на:
– відновлення правильної ходи;
– покращення м’язового контролю;
– збільшення обсягу рухів;
– адаптацію до нового біомеханічного стереотипу.

Клінічний результат
У післяопераційному періоді відзначено:
– значне зменшення больового синдрому;
– відновлення опороздатності кінцівки;
– стабілізацію колінного суглоба;
– покращення функції ходьби;
– корекцію деформації нижньої кінцівки.

Пацієнтка продемонструвала позитивну функціональну динаміку та суттєве покращення якості життя.

Даний клінічний випадок демонструє, що навіть при тяжкому комбінованому ураженні кульшового та колінного суглобів можливо досягти стабільного функціонального результату та суттєвого покращення якості життя пацієнтки завдяки сучасним технологіям ендопротезування та комплексному підходу до лікування.