Первинний біліарний холангіт (ПБХ) — хронічне аутоімунне захворювання печінки, при якому імунна система атакує дрібні жовчні протоки всередині печінки.

Поступове пошкодження цих проток порушує відтік жовчі та призводить до холестазу. Якщо захворювання не контролювати, з часом можуть розвиватися фіброз і цироз печінки.

Водночас сучасна медицина дозволяє ефективно контролювати перебіг ПБХ, особливо якщо захворювання виявлено на ранньому етапі.

Хто частіше хворіє на ПБХ?
Захворювання значно частіше зустрічається у жінок, переважно в дорослому віці.
ПБХ може тривалий час ніяк себе не проявляти. Іноді першою підказкою стає звичайний біохімічний аналіз крові, у якому виявляють підвищення рівня лужної фосфатази (ЛФ).

Саме тому стійкі зміни показників функції печінки — навіть за відсутності скарг — потребують уваги гастроентеролога або гепатолога.

Які симптоми можуть виникати?

На ранніх стадіях людина може почуватися цілком нормально.

Найчастіші симптоми ПБХ:
– свербіж шкіри. Може бути одним із перших проявів захворювання. Іноді свербіж стає настільки вираженим, що заважає сну та повсякденному життю.
– втомлюваність. Відчуття постійної або непропорційної втоми — ще один поширений симптом.
– дискомфорт у правому підребер’ї. Може виникати відчуття тяжкості або дискомфорту у верхній правій частині живота.
– сухість очей або ротової порожнини. У деяких пацієнтів ПБХ може поєднуватися з іншими аутоімунними захворюваннями.

На більш пізніх стадіях можуть з’являтися жовтяниця, набряки, збільшення живота внаслідок асциту та інші прояви хронічного захворювання печінки.

Але важливо пам’ятати: ПБХ може перебігати безсимптомно.

Як виявити первинний біліарний холангіт?

Діагностика починається з аналізу печінкових проб.

Лікар звертає особливу увагу на рівні лужної фосфатази та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), які допомагають виявити холестаз.

Далі можуть знадобитися:
– антимітохондріальні антитіла (AMA), зокрема AMA-M2 — основний серологічний маркер ПБХ;
– антинуклеарні антитіла, зокрема anti-gp210 та anti-sp100, особливо при негативному результаті на AMA;
– білірубін, АЛТ, АСТ, альбумін та інші показники для оцінки функції печінки;
– УЗД органів черевної порожнини для виключення інших причин холестазу;
– еластографія печінки для оцінки ступеня фіброзу.

У типових випадках біопсія печінки не є обов’язковою. Вона може знадобитися, якщо діагноз залишається невизначеним або лікар підозрює інше чи додаткове захворювання печінки.

Чому важливо оцінювати не лише діагноз, а й стадію захворювання?

Два пацієнти з ПБХ можуть мати абсолютно різний перебіг хвороби.

Тому після встановлення діагнозу лікар оцінює: вираженість холестазу → функцію печінки → ступінь фіброзу → ризик прогресування.

Це дозволяє визначити тактику лікування та подальшого спостереження.

Що важливо?

ПБХ — це не просто «підвищені печінкові показники» і не «застій жовчі». Це хронічне аутоімунне захворювання, яке потребує системного спостереження.

Своєчасна діагностика та правильно підібране лікування допомагають контролювати холестаз, знижувати ризик прогресування захворювання та зберігати якість життя.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Діагностику та лікування визначає лікар з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.